Відчуваю, що не самотужки,
не одна, хтось завжди коло мене,
хтось сліди залишає, мов смужки,
коли віхола віє страшенна.
Проявляється, як кіноплівка,
коли темрява болю навколо.
Знає де моя рідна домівка,
оселяється в ній випадково.
Знає шлях на роботу й за дітьми,
перестрибуєм разом калюжі.
Гладить псів за моїми ворітьми
і котів, що сусідам байдужі.
Повертає мої окуляри,
коли все у розфокусі зранку
і до капця відшукує пару.
Коли сплю, мабуть, дмуха на ранки
якщо туфлями понатирала
і у снах мене ніжно голубить,
але так, щоб цього я не знала,
бо лиш янгол так потайки любить.
