задирки на промінні,
перекошене обличчя трави,
родовід ламаних ліній
від долонної до берегової,
звуковий планктон проціджується
китовими вусами високовольтних,
вода потопає на дні вибоїн
з передчасним сплеском —
ще до того як її поверхню
торкне рука —
з тим же острахом
з тою ж пересторогою —
майже розуміємо
одне одного з півкраплини,
й листя шурхотить як совині сни,
й не спиниться на золотій середині осінь,
з переломами вітрів на гіпсах кори,
з переломами дотиків на долонях
Т.Я. 07.09.24
