Вкладаю у руку, мов цінний презент,
Ключі від твоєї квартири.
Який же паскудний паршивий момент
Прощатись на цифрі "чотири".
Чи то я тремчу, чи то раптом у рух
Прийшли літосферні плити.
Почути б твій голос востаннє на слух,
Та ні́чого вже говорити.
В повітрі ще довго лишатимуть слід
Частинки мене незримі.
Болить, коли серце береться в лід
І рідні стають чужими.
Чудовий вірш! 
