Неба пухнасто- пломбіровий простір.
Осінь позвала літо у гості
Смаком морозива, кольором винним
І ароматом степу полинним.
Щось приховали хащі ожини.
Рветься із серця радість дитини.
Тягнуться в небо петунії цвітом
Для поцілунків з райдужним літом.
Літечко, літо, куди ж ти не йди,
Що ж ти від мене втікаєш туди,
Де полуничним несе ароматом,
Де вся земля, як веселкове плато,
Де вибухають квітковим салютом
Клумби, степи... А мене несе в Лютий...
Лютий із грудня до першоцвіту
Ти не барися, я жду тебе, Літо.
