Докірливо дзвенів церковний дзвін,
А згодом стих і став помірним,
І звук приглушений почувся в нім, –
То крапельки дощу шуміли.
На волі тихий літній дощик лив,
І ударяв об дах будови,
А на обличчі кілька крапелин
Дрімоти знищили основи.
Розвіялися хмари, дощ пройшов,
І сонце золотим промінням
В блакиті чистій засіяло знов
І подивилося у вікна.
Навколо тиша… і здалось мені,
Що між подій цього́ дня трудних
І нинішнім моментом в напівсні
Пролинула доба марудна…
12.06.2019
