Осінь шарму налила в бокали
Й запросила у багряне листя
Слухати сонату падолисту.
Ми сиділи, як подру'ги давні,
Листя цілувало наші плечі,
Опустіли гнізда вже лелечі.
Та квітують айстри й хризантеми,
У букетик їх зібрала осінь,
Розіслала в небі ніжну просинь.
І сказала мило й чарівливо:
– Все для тебе, по'друго моя:
Й небо синє, і оця земля.
Насолоду цю спивай до краю,
Це твоє найкраще є причастя,
Жінка осені – це справжнє щастя.
