місцеві на світанні
скликають усю родину —
сонце ж бо прорізається крізь обрій
мов перший молочний зуб
готуючись до трьохочкових кидків
світлом в зіниці
місцеві всеньке літо
тренують пучки пальців
квітки обманювати
метеликовими доторками
щоб згодом навчитися витягати
золоті скалки проміння
з вологих очей осені
не лишаючи жодних відбитків
місцевим за сніданком
віддзеркалення сонця
всміхається з начищених
люстерок тарілок
і їхні обличчя такі просвітлені
що може почати ввижатися
як вони їдять його голіруч
обпікають руки і рот але їдять
відкушуючи мацаки променів
видушуючи сік ізсередини —
на світанні —
коли дозріває ще одна днина
мов зашаріла щока персика
що прочуває наближення
своїх перших і останніх губ
22.05.21
