Тішся тим, що ти життя
Маєш, що живеш,
Що думки і почуття
У собі несеш;
Тим, що дихаєш щомить,
Чуєш, як, бува,
Десь листочок шелестить,
Пташечка співа;
Тим, що бачиш навкруги
Світ у кольорах –
Синє небо і луги
В травах та квітках…
Тим, що відчуваєш їх
Запах запашний,
Взявши їх до рук своїх, –
Дотик чарівний.
Тішся тим, що, друже, є
В тебе також смак,
Щоб життя прожить своє
Цілеє усмак.
Тішся тим, що є батьки
Чи товариші,
Що поможуть залюбки,
Щиро, від душі
В час, коли потреба в тім
Виникне, в біді.
З неї ж бо, відомо всім, –
Витягнуть тоді.
Тішся власному життю,
Кожній миті тій,
Що назустріч майбуттю
Йде на поклик свій.
Тішся, бо усі прийшли
Ми на світ людьми,
Щоб на нім завжди жили
В світлім щасті ми.
Євген Ковальчук, 10. 08. 2020
ID:
986131
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.06.2023 19:34:41
© дата внесення змiн: 14.06.2023 19:34:41
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
