Смакую я життям, смакую,
Коли радію та сумую.
Усі і радощі, й жалі,
Чи то великі, чи малі,
Коли на світі виникають,
У душу й серце проникають,
Я їх приймаю, як гостей,
Мов рідних матінка дітей,
Приймаю їх, аби збагнути,
Приймаю їх, аби відчути
Життя свойого повноту,
Його і солод, й гіркоту,
Які змішалися у ньому,
Немов в напої хмельовому.
Життя п’ю я, немов нектар,
А той важкий його тягар,
Який ляга мені на плечі,
Ляга на плечі молодечі,
Скидаю я, коли нести
Сил бракне, щоби далі йти,
Набравшись сил, а також волі,
Назустріч власній світлій долі,
Яка на мене наче жде,
Гада: «Коли ж він вже прийде́?
Вже зачекалась я на нього».
Веди ж, мого життя дорого,
Мене до неї, щоб я жив
Щасливо з нею і творив,
Щоб в світі недарма прожити,
А гідний слід в нім свій лишити.
Євген Ковальчук, 09. 08. 2020
ID:
986060
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 13.06.2023 20:13:49
© дата внесення змiн: 13.06.2023 20:13:49
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
