Тремтіли руки.
Вдаряла в спину ноша,
Важкі кайдани зупиняли рух.
І мертві звуки,
З місця світ не зрушив,
І мертвий крик, заціпенілий дух.
Весь світ мовчав,
Весь світ мовчав і бачив,
Що коїлось ночами, і без днів.
Сонце ж не встало,
Могил ще більше стало,
І складених до ґрунту вниз голів.
Прийшла зневіра
І поселилась в бездну,
Ту бездну, що створили навіки.
Що гірше звіра,
В материнськім серці,
Ночами вигризає спогади.
