Її не стало вже сьогодні...
Це була вчителька від Бога,
Не було у неї ворогів,
Бо вона дружила з усіма.
Уміла вислухать і зрозуміть,
Пораду дать в важку хвилину.
Нікого не сміла вона ганьбить,
Любила також Україну.
Дітей учила все життя,
Жила вона у Студениці.
Любила квіти доглядать
Й поспілкуватись наодинці.
Привітна завжди і спокійна,
Бо мудре серце їй дано,
Нікому не жалілась про своє,
Хоч їй нелегко теж було.
Трималась, як могла
За сином вона сумувала,
Війна з ним люта розлучила,
Його давно не бачила вона.
Живе в Росії її Сергійко,
А в матері болить душа,
Що син не може перевідать,
Лише частенько бува дочка.
Залишила вона цей світ,
І чоловік сам залишився,
Це важка втрата для села,
Багато людям віддала тепла.
Учила хімію, щоб знали,
І завучем вона була,
Усі її любили, поважали,
Бо ніколи не тримала зла.
Любила всіх і поважала,
Завжди з усіма розмовляла.
На селі гляне, мимо не пройде
Завжди запитає:Як ти живеш?
Таких людей на світі мало,
Їй мудрості давав Господь.
Як жаль, що вже її не стало,
Ми будем її завжди пам'ятать.
30.03.2023 року
