Великий пісковий годинник
Нагадувала ніч.
Останні темряви піщинки
На землю врізнобіч
Вона ронила;
Щомить світлішою ставала,
І небосхил яснів.
Ще ночі сутінь спочивала
Пітьмою на землі,
Й не пробудилась.
Та вже на небі розгулялись
Розбурхані вітри,
І в різних напрямках втікала
Кошлата мла пітьми,
Як дим губилась.
Нетаєні світанку хвилі
Із Всесвіту глибин
Котилися по небосхилу,
Як океану плин,
І морок мили.
Поволі танули тумани,
Пітьми відходив вал,
І невиразна тінь зникала, –
Це ранок наставав.
Все освітилось…
30.08 2015
