О степ із запахів Землі –
Люблю, мене прирік,
Багатства на лиці-чолі
Зі мною вже навік.
Духмяні запахи і степ,
Цей простір найрідніш –
Що у тобі лиш не росте,
Хіба вбереш у вірш…
Твоя душа – моя душа,
Заплачемо удвох,
Любові серця тут межа,
Обох нас любить Бог –
Вдивляється, лише мовчить,
Бо Він нас сотворив
І на шляхах життя все вчить,
Взаємний наш порив…
Всі пори року й людський вік
У радості… й журбі…
Все мине наче змах повік,
На Небесах – журі…
31.01.2023р.
