Прилігши на дивані в теплі хаті ,
Поївши перед цим чогось смачного…
Хоч бідні це зробили, чи багаті ,
Ми не беремо в голову дурного.
І так усе життя таке робили ,
Та лиш тепер у голові з’явилась думка,
Що хтось, віддав життя і сили,
Щоб було чим тобі набити шлунка.
Ми у теплі , у повному комфорті,
У телефоні клацаємо лайки .
А хтось замерз у мокрому окопі
І проклинає «вату» , балалайки.
В яку ціну ти спокій свій оціниш,
Поки війна за ногу не вкусила?
На межах інтернету не загинеш,
Лише в житті, коса людей косила .
Війна стає лише тоді страшною,
Коли тебе конкретно обіймає.
Стає волосся трохи з сивиною,
За спокій , кожен щось своє втрачає.
Тож скільки коштує ласкавий ранок?
Дітей цілунок, гарний мирний день?
Гаряча кава, чи смачний сніданок?….
…чиєсь ЖИТТЯ ,що стало як мішень.
17.11.22р. Олександр Степан.
