Привіт, мій Друже! Як тобі сьогодні?
Вже не болить? Чи з часом просто звик?
Вже ночі стали більш холодні ,
Від мряки не врятує дощовик .
Немає вікон, тих в що сонце заглядало,
Через дірки в будинках вітер засвистів.
Вже жовте листя геть пооблітало,
Сухий Фонтан заплакать захотів .
У тебе , без води ,засохли губи
І настрій зник, без сміху дітвори.
На дачах, люди топлять груби
І цього року , темні кольори.
Вночі Соборна, вже не сяє так вогнями
І Корабельний твій район трохи затих.
Задумався Намив з Лісками,
Інгульський міст, Варварівський притих .
Щодень і ніч здригаєшся від звуку ,
Що кляті москалі у небо шлють .
Ти витримав вогненну муку ,
Не дай Господь ,таке відчуть.
Ну потерпи ще трохи, Милий Друже,
Вір в ЗСУ, завжди надію май.
Тебе боронять хлопці мужні
І твій хрещений - Святи’й Миколай .
Усе мине, лишиться тільки пам’ять,
Місто-Герой ти будеш на віки !
Хай імена завчать напам’ять,
Тих, що життя за тебе віддали!
Хай ясне сонце світить тобі з неба!
Лоскочуть ріки, твої білі береги !
Зростай ,мій Друже, бо так треба!
І мир хай квітне, з щастям навкруги!
14.11.2022р. Олександр Степан.
ID:
965616
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.11.2022 10:03:27
© дата внесення змiн: 14.11.2022 10:03:27
автор: Степан Олександр
Вкажіть причину вашої скарги
|
