чорний блискучий чистильник взуття
дав мені решту, й я не відмовився.
двоє школярок, хоч я не просив,
дали ковтнути ром-коли.
не знаю, на що вони сподівалися:
аж тремтіли, такі бліді.
зустрів несподівано давнього друга
з гарною леді під ручки. зраділи, пішли до мене.
прокинувся в себе ж таки, в гаражі.
що я робив, де був ― нічого не пам'ятаю,
тільки все тіло болить, ніби його цілу ніч
побивали камінням, як ото сказано в біблії.
коли стаєш дорослим, будь завжди напоготові,
бо ти вже не гарантований від таких веселих ночей.
мені нудні церемонії та всякі пісні поцілунки,
як-от коли цілуєш двоюрідних старших сестер.
мені б не личили блискучі обладунки
інтелігента-аристократа.
я влаштовую гулянки, оргії та ню-фотосесії;
я знаю хоч і не всі, та більшість бажань народу:
гуляти, розважатися, невпинно чинити розпусту.
ну, а супутні ризики ― хто ж від них застрахований?
неодмінно колись та знайдеться зловмисний соціопат,
що не схоче з тобою миритися. він вивів мене надвір,
і вивів мене ― підступно, дуже брутально ― з ладу.
а я ж тоді був таким романтичним
юнаком з полум'яним коханням в серці!
життя ― це тернистий шлях, як вчать стародавні філософи;
я заплатив за те, щоб пройти його як завгодно
big boy, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=v7BDrt2jv0I
