Нічого не бачу, нічого не чую,
Йдучи до своєї мети,
Дорогу до неї шукаючи тую,
Де міг би її досягти.
І хай перешкоди на ній я стрічаю,
Які заважають мені,
Та впевнений в тому, що всіх їх здолаю,
Усі наяву, а не в сні.
Адже як є в серці надія твердая
І віра в душі пломенить,
То жодна на світі пригода лихая
Ніколи вже їх не згасить,
Ніколи не знищить, хай що б там не сталось,
Адже на шляху до мети
Усе, що б зі мною в житті не ставалось,
Сприяє її досягти.
Щось більше, щось менше, та це не важливо,
Бо кожна подія веде
Щось теє, без чого таки неможливо
Отримати те, що прийде́.
А іноді сам лиш процес досягання
Тієї своєї мети
Приносить більш втіхи та замилування,
Ніж врешті її досягти.
Та навіть, коли вже мету досягаю,
Вона вслід веде ще нову,
За нею – ще іншу, іще, ще… без краю,
Допоки я в світі живу.
І я тому радий, що ту мету маю.
Вона ж спонукає мене
Творити і жити, як тóго бажаю,
Допоки життя не мине.
Євген Ковальчук, 09. 09. 2019
ID:
958356
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 01.09.2022 22:17:47
© дата внесення змiн: 01.09.2022 22:17:47
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|