Лист без адресанта,
А в ньому спогадів сотні і мільйон.
Охайний двір. До болю рідна хата.
Торкаєш той на шиї медальйон
І тепло розтікається по тілу.
Це перша і остання посмішка свідома.
Але ж як сіллю по живому,
Як долоні з порохом спітнілі
Витирають із чола
Розбиту втому.
Це перший і останній лист додому.
Охайний двір. До болю рідна хата.
І свідомо-несвідомо
Не забувай про свого
Солдата.
