Каліку поглядом ніхто не обіймає.
бо він убогий і не такий як всі,
а він людина і добре серце має,
в страшній аврії лишився правої ноги,
А цього хлопця скалічила страшна війна.
то що він також зайвий на цім світі?
Коли приходить у ваш дім біда,
невже тоді до пісень і до квітів?
Та й жебраків.хоч справжніх меншість,
нам наплодило нинішнє життя,
а наші цінності лиш гроші,зверхність,
добро,мораль і людяність в сміття.
І скільки їх знедолених,зневірених,
сукають нитку байдужості.зневаги,
немає помочі для долею обділених.
то в чому наша здорових перевага?
Ніхто не знає про своє майбутнє.
а може завтра до тебе постукає біда.
і в чорне одягнеться твоя сутність,
і в сум загонеться твоя душа.
Тут все скороминуче,тлінне і невічне,
прагнеш вершини,чи течія несе.
і мабуть щось у нас таки скалічене.
коли ні в серці,ні в грудях не пече.
Дуже актуальна тема, чудово розкрита. Здається, що зараз кругом одна байдужість і постійна погоня за статками. Дуже гарна кінцівка твору. Вірш Ваш сподобався.
Болюча тема... На жаль таке в нас сьогодення...
В мене вчорашній вірш трохи на цю тему. Жорстокий світ,на жаль нелюдяність до навколишнього оточування...
З Маланкою Вас! Всіх земних благ!
Болюча тема... 
