дорога мені людина
на фото відводить
засинені до небесного
контрастом очі
між сотнею знаків майоріє
несказане
нічого говорити не хочу
буквами переповнена
захлинуся
за хвилями темними -
пісок чи глибина?
час снується,
сміється ранком холодним,
ще літерка, ось ще одна
не дивуюсь нічому:
десь під шкірою
то не сльози сховано,
була сама лиш радість
навіть коли ти не бачив
лише радість зараховано
Чудовий вірш! 
