І все не так, як хоче оте серце,
І рветься, крається воно,
А душа немов би перцем,
Пече, пече та й падає на дно.
І все дарма, що б не робив би,
Все чорно-біле навкруги,
А би ж любив, а би ж любив би,
Зійшлись напевно б береги,
В душі б відтаяли сніги.
І я шукав, шукав її усюди,
Свою любов, своє те сонце,
Я б їй присвячував етюди,
Пісні співав би у віконце.
Та всюди тиша і туман,
І літо просто так минає,
Немов якийсь дурний шаман,
Зла мені чорного бажає.
Я благаю небо зупинити,
Милий, Боже, я не можу,
Як можна нікого не любити?
Зупини благаю цю ворожу
