Кожен голос колись стає тишею ,
Кожен погляд останнім бува ,
Світу цьому в секунду колишніми,
Ми у ньому частинка ,глава.
Він могутній, здається й ми сильні ,
Та сильніший в незліченно раз,
Безумовно,такий же красивий ,
Без кінця найчистіших окрас.
А ми стрічка. Ми просто часопис ,
В одне ціле складаєм життя,
Хтось народжує свій новий допис ,
Хтось востаннє напише буття .
Половина розділена світом ,
На пішовши у даль і живих,
Обдаровані радісним цвітом ,
І печалі сторінок сумних .
Один шанс, один шлях без заміток ,
Один досвід ,один лиш урок,
Не стираються роки із кліток ,
Намальованих в зошиті строк .
Одне небо ,одна лиш планета ,
Упродовж незамінні для нас ,
Голова як моток із касети ,
Намотає ,запише наш час.
Не поставити лиш на повтори ,
Не прожити минуле нам більш,
Тільки в пам'яті лишені шпори ,
Що підкажуть ,згадаючи лиш.
ID:
919043
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 09.07.2021 07:47:32
© дата внесення змiн: 09.07.2021 08:31:45
автор: Вікторія Павлюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
