Ледь ледь знесилений й сердитий,
Та головне, що він не бритий!
І стрепехнулась "кішка м`оя",
Недбало потяглась долоня,
Небриту гладити щоку...
О, як же личить лайдаку,
Цей образ мужика-брутала!
Від думки тілу жарко стало...
Як жінці треба небагато,
Палким вогнем, щоб запалати
Й лише на нього, щоб молитись...
Лиш день, чи два не поголитись,
В печеру мамонта тягти,
І в ліжко схочеш з ним лягти.
Краватки геть й піджак на глум,
З відтінком тютюну парфюм!
І лише кров, щоб в скронях грала,
Я хочу мужика-брутала.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896036
