Мовчи! І на дзвінки не реагуй,
Я розумію, певно важко це.
Ти тільки, прошу Бога, не сумуй,
Не все в житті за хмарами несе.
Мовчи! У погляді Твоїм побачу все ж,
Тривогу, біль й приховану журбу.
Мовчанням того не знесеш,
Що душу розриває по шматку.
Мовчи, нічого більше не кажи,
Твій серця крик почути маю я.
Терпи, палай всередині, та не гори,
Відчуй страждає, як душа моя.
Мовчи! І поглядом мене ти не гніти,
Бо я до Тебе тільки усміхнусь.
А зможеш... То будь ласка відійди,
Можливо я колись до Тебе повернусь.
Мовчи! Мовчанням душу не спасеш,
Так хвацько день на ніч Ти проміняв,
Руками голими вогонь не забереш...
Та й бумеранга ще ніхто не відміняв.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893719
