Так не можна ніколи ні думати, ані казати .
Та слова божевільні крутилися на язику.
Це все чари тепла атмосфери холодної хати:
В голові закружляли слова як у тім словнику.
Час творити життя, й розставляти у ньому акценти,
Написати сценарій новий, ролі в нас головні,
Нам для щастя не треба вигадувати аргументи,
Тільки б разом до мрії пливти у одному човні.
Це бажання тепла затуманило знову свідомість,
Так, я теплозалежна, напевно ти вже зрозумів,
Бо в обіймах твоїх відчуваю п'янку невагомість
І так хочу спинити цей час, хоч на декілька днів.
Так багато хотілося слів тобі ніжних сказати,
Засинати з тобою, радіючи кожному дню,
У собі заховаю три слова, хоч так важко мовчати,
Їх скажу лиш у відповідь, – і тоді вже себе не спиню
