Сльози ллються –
Міністри сміються.
Спини гнуться, як лози,
І ллються сльози…
- Є бідні й багаті,
І це – демократія!..
Ви самі хотіли –
Міністри кажуть народу,
Не соромлячись пухлого тіла,
Не ховаючи лиснючу вроду.
Один дід схотів купити чоботі
Своїй бабці,
А грошей – як в анекдоті –
Тільки на білі капці…
- Чи на це я все життя працював?.. –
Простогнав…
Сльози ллються –
Міністри сміються.
Спини гнуться, як лози,
І ллються сльози…
Мати збирає до школи дитину:
- Пробач мені, сину,
Слухай уважно, дивись ретельно,
Бо ціни пекельні –
Підручників не купила тобі…
А у самої немов у мольбі
Репані долоні –
Працює, як у полоні,
А дитині нема чого дати:
- Ну що ж я за мати?..
Сльози ллються –
Міністри сміються.
Спини гнуться, як лози,
І ллються сльози…
Куди поділось те, що було,
Куди дівається
Те, що виробляється?
- Мабуть, еНеЛО
Унесло –
Міністри посміхаються,
Притискаючи гаманець…
- Немає, й на тому кінець!..
Сльози ллються –
Міністри сміються.
Спини гнуться, як лози,
І ллються сльози…
16.10.01
