старий мотоцикліст був занадто патлатим,
носив затісні шкіряні штани,
він був старомодним у всьому
включно з підходами до зловживання пивом.
череп на пряжці ременя – теж вчорашній день.
торговець фаталізмом, старший пророк загибелі.
здавалося, час – не владний над цією подвійно прошитою
похмурою постапокаліптичністю його бороди.
застарий для рокенролу, замолодий для смерти.
колись він мав harley davidson та triumph bonneville.
тепер його пам'ять про друзів – їхні свічки, що згасли.
він лічить їх, і згадує минуле,
і молиться, щоб це тривало довго.
він – останній з блакитнокровних пожирачів бриоліну.
їх називають мастильниками. що ж, вони всі повмирали?
та ні, ну як повмирали?! так, продалися системі,
по черзі один за одним продали свої дупи дияволу.
їздять тепер респектабельними сімейними автомобілями,
відвідують тенісний клуб, лигають напої в неділю,
в понеділок – знов на роботу, на службу до джаґґернаута.
де ваші blue suede shoes, хлопці? – дурне запитання.
що ж, вони – теж застарі, треба визнати, для рокенролу.
а для смерти? – замолоді. ну, й запитання в вас, дядьку.
старий мотоцикліст сідає на мотоцикла.
він мусить зробити дещо: взути світ, як в старі часи.
дорогою А1 від шотландського повороту.
все, як колись, бляха-муха! аж сльози течуть з очей.
він співає – вітер підхоплює, перекручує і відкидає.
ми під прямим кутом вилетіли на трасу,
швидкість була: 120. як було не розбитися?
він був занадто старим для рокенролу, хлопці,
а для смерти – замолодим.
ні, ти не був старим для рокенролу, синку,
а для смерти – всі без винятку замолоді для смерти
too old to rock 'n' roll: too young to die, jethro tull
