Не люблю, коли падає осіннє листя,
не листя це, а непрочитані листи.
Хтось вийняв із душі слова, мов із захристя
і написав: як можеш, то за все прости...
Поштарка-осінь змучена життям жбурляє
й на землю кидає листами без жалю.
Уже ніколи адресат не прочитає:
Прости мене, що не сказав тоді - люблю.
Ніхто не в силах зупинити падолисту,
й життя ніхто не може повернуть назад.
І непрочитані листи летять по місту,
їх завтра під рядно сховає снігопад.
