Здається вітер сьогодні звичний і дощ звично стукає у вікна, і день анічим особливим не збирається відзначатися. Тихо мжичить на порожніх вулицях. Сьогодні знову порожні. І все ж щось не так, не як завжди було. Чи тільки здалося? Схлипує дощ у вікно.
Знову є за чим плакати і є за ким, знову ждати пробудження з острахом чи надією. І все ж щось не так. Тиша колишня говорить про інше. Може що досі іще не збулося збудеться, може що те, котре визнано марним відновиться силою весен загублених. Скільки веселок проминуло за вікнами. Може попереду та єдина, що справжня?
Крапають краплі за вікнами, все як завжди. Чи не так?
