Реалізації справжнього місцевого самоврядування теріторіальних громад заважає не лише Влада. Вона у нас зазвичай уявляється у вигляді якогось потойбічного "чорного диму" з серіалу "Lost". Ніби якісь злії воріженьки з іншої планети нам на голову ту владу посадовили. По-перше, влада у вигляді чогось "чужорідного" зверху, обирається нами з числа наших же громадян з нашою суспільною ментальністю. І вона у нас поки ще совкова, з невихованою повагою до іншої власності і гідності. А по-друге, можновладці - це лише маленька верхівка (Бен-Бен) на великій піраміді гігантської структури державної влади, починаючи від сільрад і до держслужбовців в урядових кабінетах. Їх - сотні тисяч рядових чиновників. Бен-Бен міняється раз на п'ять років, а вся піраміда залишається і вона в'язка як смола. Яка б гарна нова Влада зверху не прийшла після виборів і які б гарні у неї не були плани на шляху до світлого майбутнього, її весла в'язнуть у цій смолі, а то й ламаються. Бо кадри чиновництва у цій піраміді, то є зріз нашої суспільної ментальності. І проблема не лише у низькому моральному та культурному рівні суспільного мейнстріму, а й у поставторитарному патерналізмові. Ми його придбали за віки сатрапських імперських режимів без досвіду демократичного розвитку і самоврядування. Нас поколіннями відучували від власної ініціативності, а навпаки - діяти лише за вказівками зверху, з-під палки. Тому, як тільки з'являється людина, що пропонує побудову Нью-Васюків вже завтра, через місяць після виборів, так усі наче Буратіни починають сліпо йти за ним як за Крисоловом з сопілочкою. А після виборів спочатку роблять Кумиром і Царем-батюшкою, що повинен вирішувати усі їх проблеми, доки вони попивають пиво перед телевізором. А потім, коли бачать, що обіцянки не виконуються, починають кричати "Геть! Ганьба!", звинувачуючи в усьому владу, а не себе. І починають шукати чергового Обіцяльника-крисолова, щоб його обожествити. Чи здатний наразі наш народ зорганізуватись у активну громаду? Налагодити самоврядування без вказівок зверху? І не раз на рік, зібравшись і побалаганивши у залі на зборах чи на мітингу, а щоденно 24/7?
На жаль, досвід утворення різних громадських об'єднань як зародку постійно діючого органу з розбудови місцевого самоврядування на різних рівнях від мікрорайонних до загальноукраїнських показує, що наше суспільство поки що до цього мало готове. Два-три рази зібратись у залі, обговорити плани, полаяти Владу, покричати, що от ми зробимо наш район (місто, область, країну) зразковим - це залюбки. А коли доходить до конкретної роботи, до розподілу обов'язків, то кожні наступні збори стають все менш велелюдними, а потім і взагалі все завмирає.
Тому без зміни морально-етичного і культурного стану нашого суспільства, без трансформації нашої суспільної ментальності від патерналізму підданих до активних самостійних громадян будь-які проекти і програми з розвитку місцевого самоврядування залишаться лише голосом волаючого у пустелі. Навіть без спротиву влади.
Збудувати за допомогою Конституції та законів машину місцевого самоврядування - мало. Вона не рушить з місця без палива народної енергії та достатньої кількості водіїв, що зуміють керувати такою машиною (та хоча б забажають навчитися).
З іншого боку, якщо активна частина громади (яка щороку у нашому суспільстві кількісно росте) не буде боротись за розвиток місцевого самоврядування, то в'язкий і неготовий до суспільної роботи пасивний мейнстрім так і залишиться патерналістичним і морально нестійким болотом, що буде породжувати і виховувати у своїх сім'ях кадри для майбутіх влад, які потім сам же буде ганьбити і скидати на виборах чи майданах.
