Я проживаю тебе, як умію. Та точно не так, як можу.
Я не використовую всі можливості, які ти підносиш.
Люблю дощ, але не виходжу в погоду негожу.
Часто не помічаю, коли ти щось просиш.
Часами я не бережу себе, в ситуації різні потрапляю.
Нерідко у мене емоційно вичерпаний стан.
Нестабільну поведінку й манери собі дозволяю.
Хоч і обіцяю, що не буду. Ніяк не приборкаю думок тан.
Мені сумно, що ти проходиш повз мене, ніде не закарбувавшись.
Не займаєш найперше місце в моєму списку.
Я помічаю тебе лише, коли до подій ретельно підготувавшись,
Святкую, що покинула зону комфорту, і всі мліють від мого блиску.
Мені сумно, що люди, котрі приходять, потім йдуть.
Я не люблю твої злі ігри, та це не означає, що ти навмисно.
Мені сумно, що я деколи не знаю у чому вся твоя суть.
І тому, я як операційна система в новтбуці, переважно "висну" .
