«Наталка Полтавка» в Панфилах побувала
В оповіданні «Я не сто перший», надрукованому в яготинських «Вістях», автор розповідав про початок своєї педагогічної роботи в с. Мармуліївка Володарського району, де керівник драмгуртка Кудінова Валентина Михайлівна, вчитель за професією, зразу запросила прийняти в ньому участь. Те ж саме відбулось і в Панфилах, де завуч школи Тимченко Тетяна Павлівна запропонувала поставити «Наталку Полтавку» І. П. Котляревського. Та про це трішки згодом. А в с. Красному такою ж активною вчителькою була Семьонова Галина Іванівна. Хочеться доземно вклонитись світлій пам’яті цих неординарних людей, що були одночасно і суфлерами, і режисерами, і постановниками і не давали можливості зачахнути, загинути українській культурі села, створювали разом з художніми колективами позитивні емоції трудівників. Хочеться, щоб і сучасна молодь продовжила традиції старших поколінь, а можливості зараз набагато більші, ніж тоді. Приємно чути, що сучасні господарники активно підтримують художні колективи при сільських БК, а в деяких місцях навіть відновлюють художню самодіяльність.
А тепер про «Наталку Полтавку». Чому Тетяна Павлівна прийняла таке рішення? На перший погляд воно здавалось нездійсненним: там багато вокальних номерів, а хто їх буде виконувати? Але вона добре знала можливості своїх односельчан. На роль Петра, головної дійової особи, був запрошений Гопкало Петро Павлович – тенор з досить сильним голосом і красивим тембром.
Я й досі жалкую, що не мав змоги записати цей унікальний голос. Він допоміг йому не втратити кохану дівчину. А події розвивались так: в Панфили прибула молода, красива вчителька початкових класів Чорнобай Наталія Тихонова. Петро запримітив її і закохався до безтями. Вони довго зустрічались, але пропозицій про одруження від нього не надходило. І от, одного разу, коли Н. Т. була сама в школі (перевіряла зошити) в шкільний двір заїхала підвода із сватами із сусіднього села і вона дала згоду на засилання. Техробітниця почула це, на велосипед і повідомила Петру. Петро примчав до школи і запитав:
«Наталю, це правда?»
«Правда, Петре, ти ж мовчиш, а роки йдуть».
Петро пішов у сусідню класну кімнату і своїм сильним, красивим, оперним голосом із горя заспівав:
Ой, я нещасний, що ж маю діяти,
Полюбив дівчину, та не можу взяти…
Наталя кинула ручку на стіл прибігла в клас, з риданням кинулась йому на груди і плачучи промовила:
«Петре, я вийду заміж тільки за тебе!»
Незабаром вони побралися.
Роль Наталки Полтавки виконала Порало Наталія Дмитрівна: учителька початкових класів, яка мала теж досить красивий голос. Прийняв участь в постановці і Ворона Данило Хомич, що більше 10 років був хористом Київського військового округу. Це був професіонал, баритон, який міг будь-яку пісню розкласти на 3 голоси. Я виконував роль Миколи. Директору школи Батраку Івану Тимофійовичу дісталася роль Возного. Не зважаючи на те, що він був абсолютно не співаком, але роль виконав блискуче. «Наталка Полтавка» тоді пройшла на «ура».
Поки були одного району, підтримували дружні, доброзичливі стосунки, а із утворенням Згурівського району, зв’язки з Батраком І. Т. були перервані. Та однак я був запрошений на його 60річчя. Щось перешкодило мені бути на його святі, тому для нього написав інший варіант інший варіант арії Возного і разом з привітанням відправив його поштою, за що одержав велику подяку.
Каждому времені нрав і права,
Каждий іметь свій ум голова:
Хто не працює - з трибуни галдить,
Хто крав багато - в тюрмі не сидить.
Жіночки ті, що "хі - хі" та "ха – ха"
Також призводять мужчин до гріха,
Ну, а мужчини, голодні, як пси,
В гречку стрибають і без ковбаси.
А ковбасу привезли у село
Більш півста гривень за їдне кіло.
У магазині старі гомонять:
Хай ковбасу цю собаки їдять!
Яйця хлопчина заклав у тиски,
Вчитель хлопчину скубе за виски:
Що ж наробив ти, хотів би я знать?!
З чим же на Паску ти вийдеш гулять?
Молодь нап'ється якогось лайна,
Витріщить очі і ходить дурна,
Виють, трясуться, на струнах бриньчать,
Ну, а батьки, як і зараз, бурчать.
Димом цигарки он дівчина дме,
Хто ж таку дівку за жінку візьме?
Як же мужчині із дівкою жить?
В неї ж із рота, як з пекла смердить!
Жіночка курить, гуляє і п'є,
Родить калік і в приют оддає.
Я вас питаю: - Що ж це за мать?
Як же цю мать за це можна назвать?!
ID:
844937
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 13.08.2019 20:51:00
© дата внесення змiн: 19.09.2020 19:15:30
автор: САВИЧ
Вкажіть причину вашої скарги
|
