|
Моє тіло імпульс кохання вбиває
Кожен м'яз під шкірою мене забуває
А ти далі мовчиш та нічого не знаєш
Гарно спиш і мене не згадаєш.
Щоночі твій образ малюю, - не сплю...
Дай мені слово, дай букву свою
Наступну хай ніч я у сні проведу.
І далі пульсують всі м'язи мої.
Від ніг і до рук, коханих твоїх..
А зараз я далі з тобою в розмові
Спогади, мрії, надії казкові...
Пам'ятаю тебе, як дрімаєш ти мило
Твоє гарне обличчя волосся покрило.
Мої руки не сміли до тебе торкнутись,
Губами в твою шийку ніжно уткнутись...
Прокидався в ночі та дивився на тебе
Від щастя омріяного, не бачив себе.
Відчував твоє ніжне, приємне сопіння.
Ти, моє миле, чудове створіння.
Мої руки міцно тебе обіймали.
До ранку з тобою так ніжно ми спали.
Я ранку боявся, боявся розлуки.
Нестримні хвилини без тебе, це муки.
Не буди ж моє щастя, доки спить воно тихо.
Не буди його, бо накличемо лихо...
Якось все не так воно сталось.
Розлука підступно, миттєво підкралось...
А пам'ятаєш, в місті твоєму ми разом жили
Щохвилини, щосекунди ми поруч були
Не відпускали себе, розлуки боялись
На високую вежу ми разом піднялись
І навіть тоді ми за руки тримались.
Разом кругом ми з тобою були.
Яскравих фарб почуття набули.
Ось і ранок... Без настрою в парк вибігаю
БІгом, сердечну я біль притупляю, блукаю...
Кілометр,... восьмий... далі біжу...
Риму з дерев кремезних беру,
Колір зелений, твій колір очей уявляю
З кожним видохом твоє ім'я промовляю...
Блукаючий біг без мети, не бачучи ціль.
Серце прокачує вбиваючу біль.
Голова розривається, пульс на межі
Набираю повітря і... І це сталось мені...
Вмирай душа, об розпечені скелі розбийся.
Так жити не варто... Як хочеш, посмійся...
О, Господи, дай крила чи птахом зроби
Піднятися в небо, пролетіти роки.
Покружляти над містом та кохану знайти.
Вже бачу її... Сумненька моя, по місту гуляє
А песик її, розради для неї шукає, стрибає...
Сяду десь поруч, на сусідні кущі
Милуюсь коханою, спокійно в душі...
Оселюсь над вікном я у неї.
Не має іншої, для волі моєї.
Щоранку співом приємно будить
Тим голосом, що кохала колись...
Побачиш ти птаха... Не жени, придивись.
Можливо це я, ти йому посміхнись...
26.06.2019р.
ID:
840518
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 30.06.2019 23:36:21
© дата внесення змiн: 01.07.2019 08:49:29
автор: Сергій8
Вкажіть причину вашої скарги
|
Йой, пане,як гарно!Душевно і щиро!Як сповідь слова ті, торкаються серця.... 
