Пила вино бокалом не торкаючись,
Уся байдужа, люта, мовчазна,
На спинку півдивана опираючись,
Розкривши пах міщанського стегна.
Так грубих рис м’яка віддушина, -
Тонкий покрій очей і губ,
Слізьми і відчаєм задушена,
З яких любов сповзла до клуб.
І хтивий дух її розтрачений,
Зміїться з винністю ночей,
Вином свою невинність втрачену,
Віддала з розмахом лядвей.
