Нам потрібен контраст,
Щоб відчути все життя.
Нам потрібна смерть,
Щоб відчути серця биття.
Мені потрібен ти,
Щоб повернути глузд.
Відмотай години,
Бо він в землю вгруз.
Я закохана і дурна,
Люблю твої недоліки.
У вогні тобою спалена,
Твоїми дотиками.
Ти не розумів мене ніколи,
Та не дозволяв курити,
Ти не знав ні секунди,
Які спричинили біль терпіти.
Думав я любила тебе?
Любила очі твої зеленкаві?
Любила, колити приходив до мене
І коли ми з тобою сиділи на каві?
Чи любила я твій голос писклявий?
Чи до вподоби бридкі слова були?
Чи любила малюнки я твої каряві
Та чи приємні обіди були?
Я хочу на диктофон твій голосок записати
І його прослуховувати добами,
Байдуже, які слова лунали і що несли,
Головне - вони твоїми були.
Малюнки твої ще зберігаю
У себе під подушкою,
А каву, яку ми пили без тями,
Тепер п'ю сама навіть ночами.
Чи любила я тебе? НІ...
Просто занедужала я.
Чи є від цього ліки :
Від хвороби "кохання"?