Щось (сіла) навмисне писати зібралась,
Та з мозку полинули геть всі думки,
Що вдіяти? Лишенько! Я ж намагалась
Всю тему розкрити і не відійти…
Та добре. І досить. Почну може якось,
Зберусь із думками, дам волю свою.
Скажу, що так дивно не так давно сталось,
Чи доля, чи що душу нищить мою?
Не те, щоби нищить… Не зовсім погано,
Більш точно сказати – покращало знов.
А скільки роботи! Забути: нездано
Своєї пів праці. Нездана любов.
Так хочу сказати: мабуть, він у серці,
І очі його, мила посмішка, стан…
Хоч іноді щось у душі моїй рветься…
Чи, може, це просто лиш самообман?..
Не знаю. Не хочу. Та як зрозуміти
Себе, таку дивну, і нерви свої.
Все кинуть. До нього побігти – ой лихо!
А в думці лише одні очі твої.
Щось (сіла) навмисне писати зібралась,
Та з мозку полинули геть всі думки,
Що вдіяти? Лишенько! Я ж намагалась
Всю тему розкрити і не відійти…
приблизно 2012-2013
