Нам би смиренності квітної в душі
вилити піснею шелесту трав,
мрійно забутись хоч би на трішки
у ручаях неповторних октав.
Нам би тривоги по вітру пустити
полем широким ловити гав.
І тихенько собі прояснити -
хмари не смуток, й ніхто не програв.
Нам би почати жити спочатку
просто, легко без помилок...
Замість того, щоб ганить помарку,
палець звести непоступливим " ок ".
