Москалі знов цуплять волю,
Щоб поставити нам «мат»,
Чорну щоб чинить сваволю,
Але ж предок наш – сармат,
Котрий волею впивався,
Мов настояним вином,
З ворогом не раз стрічався…
Кінь і меч, і стремено –
Все трималося, як треба,
Усьому давав він лад,
Тож було прихильним небо.
Був монгол тут і Кубрат,
Й москалі, недобрі люди,
Всяк підтвердить статус цей.
Зняв і світ з очей облуду:
В масці рашівське лице.
П’ятий рік війна гуркоче,
П’єм полин ми свій до дна,
Поневолить Раша хоче,
Сіє поміж нас розбрат.
Україна ж – наша мати,
Й пів Росії – нам рідня,
Не дозволим ставить «мату»,
Кров родинну роз’єднать!
«Як посміла меч підняти,
Душі топлячи в гріхах?!
Чи ж карати можна матір?» –
Вічність втомлено зітха.
2.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
А чому сармати? То польська шляхта зображувала з себе нащадків сарматів. Та й взагалі історія догори ногами. Україна завжди нищила свій народ різними "руїнами", "голодоморами" чи взаємними бійками. Або як зараз - розкраданням економіки, безробіттям, війною, медреформою. Тому щорічно за кордон виїжджає 1 млн. І хто там хоче "поневолити"? Як кажуть поляки - ми не проти повернути свої колишні землі, але коли там не залишиться людей. Поки чекають...
О, як - роздуми вашi аж занадто оригiнальнi, Фра Дьяболо. Як могла Украiна нищити свiй народ? Народ - це ж i е Украiна разом з природним багатством. Це деякi правителi могли нищити, але не сама Украiна. Вас прямо депутатом польського Сейму хоч зараз можна обирати. Там деякi депутати люблять ще про подii на Волинi у 1943 роцi згадувати, називаючи це - "геноцид польського народу". А що творили бiйцi польськоi Армii Крайовоi з жителями украiнських сiл, про те - анi звуку.
А чиiми ж тодi землями е Лемкiвщина, Холмщина, Пiдляшшя i Надсяння, якi зараз входять до складу Польщi? Часом, не Червона Русь цi землi мали назву? Ну, не тiльки цi, але i цi землi - зокрема.
Гарний вiрш, Ганно. Справдi, дуже багато зiтхань i страждань приносять нашiй рiднiй землi заяви i поведiнка таких правителiв сусiдньоi краiни. Але нiякому виродку не вдасться знищити нашу Украiну, бо вона вже впродовж столiть неодноразово демонструвала, що здатна вистояти перед будь-якими потрясiннями. То якраз ще згадалися рядки з поеми "Кавказ" Тараса Шевченка, сказанi одним з героiв Небесноi сотнi - Cергiем Нiгояном: