Ти не питай про сум в моїх очах,
Він там тому, що очі бачать правду.
Вони про неї знають і мовчать.
Мовчать, бо душу мучить страх утрати.
Ти не питай, чом серце у тривозі,
Чому воно мов вирваться воліє.
Воно відчуло, як до мене на дорозі
Зустрілась та, чий образ серце гріє.
Ти не питай, чи я тебе любила.
Це як і завжди буде недоречно.
Та не чекай, щоб за тобою бігла.
Йдучи назавжди лиш всміхнуся ґречно.
Ти не питай,чи спатиму сьогодні,
Чи сумувати буду–не питай.
–Твоє горнятко кави вже холодне.
Допий і йди.
–До завтра?
–Прощавай.
