Переплутані долі в крамниці історій,
Повсякденний роман неозброєних душ.
Переповнені спекою дні тліють поряд
Із сонцем яскравим в глибинах калюж.
Розумнішають люди, чи то так здається –
Неможливо побачити світло в пітьмі.
Прикидатися важко в присутності серця,
Посміхаються губи, та очі німі.
Поєднати вогонь із водою не вийде,
Плачуть спраглі птахи, облітаючи світ.
Доленосні плоди достигають деінде,
Покидаючи межі знайомих орбіт.
