Ліс шумить... Стежина в'ється, між кущами ген зникає.
Ходить лісом бородатий дід старенький. Щось шукає.
Нахилятись, видно, важко... бо ногою гриб підкинув.
Ось присів він на пеньочку, вийняв з кошика торбину.
Ще до нього приєднались двоє. Такі ж бородаті.
Їли й пили. На здоров'я! Та чому, скажіть, у лісі сміття
залишати?
За всіма тут пильнували двох лисичок хитрі очка.
Пахли ж смачні бутерброди. Поділилися б шматочком!
Як помітив дідусь зайця - засвистів, аж ліс схилився. Так
тікав той бідолаха... Дід від сміху аж стомився.
Знаю я, що у казках всіх, лісовички добрі. Що ж це ро-
биться, скажіть, із нами сьогодні? Може дідусь захворів,
чи перетомився? Думалося, він хороший. Як я помили-
вся!
Підійшов поближче - глянув... аж за кущ схопився.
Це ж знайомий мій Микола. Він місяць не брився!
Хоч, по-правді вам скажу, не в бороді діло. Від побаче-
ного в мене серце защеміло.
Та полегшало відразу, (ой, який це був урок!) як між
деревами з'явився веселий лісовичок.
Невеличкий, дуже добрий. Він збирав сміття в мішок!
Кинувсь я допомагати... та мене збудила мати.
І згадавсь вчорашній день й те сміття, де круглий пень.
Навчитися б нам берегти... нищити вже вміємо! 
