Думки заплутались у снах,
На самоті залишивши свідомість.
Прощається із небом сильний птах,
Обравши клітку золоту собі натомість.
Зустрічний вітер забере тепло,
Загасить полум’я, приборкає навічно.
Свободу втрачено, неначе й не було
Її у світі, позабутім на узбіччі.
Примарний час прощається з життям,
Вже досить говорити про минуле.
Приречений на смерть, усе віддав,
Та людство його так і не почуло.
