Перемети в душі й на дорозі,
Чи то снігом, чи цвітом із вишень,
Долетіти і слово не в змозі,
Лише вітер відлунням у тиші.
Ще кохаю? Чи вже ні до того?
Перевернуто зайву сторінку,
На дорозі, в душі перелоги,
Доля знову плете павутинку.
Я не проти. Лечу, не вагаюсь,
Озиратись не хочу й не буду,
Навіть дивно самій. Я не каюсь,
І байдужа до всіх пересудів.
Перемети. Весна відцвітає,
Застеляє стежки пелюстками,
Вільним вітром від краю до краю,
Перемети звела поміж нами.
