Так часто сниться сон, що я тебе кохаю,
Кохаю до нестями, як ніби в перший раз.
Чи було так в житті, я сам тепер не знаю,
Бо мрії ті мої забрав з собою час.
Знов бачу я у сні, що ти йдеш садом неначе,
І так щасливо усміхаєшся мені,
Із далини років знов мрії ті юначі,
Як в юності колись тривожать мене в сні.
В саду під вишнею стоїш ти в сукні білій,
А вишня та так гарно зацвіла.
Хоч скроні ті мої вже стали, як той іній,
А я все згадую, якою ти була.
Якими ми були, ще зовсім молоді,
Закохані в життя ми прагнули любові.
Який прекрасний час прожили ми тоді,
Щоб через стільки літ все згадувати знову.
Як в юності колись тепер приходь у сни,
Красивою такою й чарівною...
Щасливі ми, що дочекалися весни,
Коли серця з’єднали ми обоє.
23.03.2002р. ( Михайло Чир)
