Є ластик прощення і аркуші сірі життя.
Повільно стирай і сонце майбутнє на волю,
Відкритості щире, і зорі ясні, почуття
Повільно пускай, засиділись тихо до болю...
..........
Десь там всередині, заховані страхом, листи
Доходять так пізно, коли вже зачинені двері...
Ти хочеш всміхатись, молитвою шепчеш прости...
Повільно стираєш карлючки намарних істерик...
..........
Бо аркуші білі, прощення твої кольори.
В дотиках ніжних, писатимуть щастя історій...
Не бійся питати і серце докупи збери,
Бо сонце і ніч в тобі засиділись до болю...
