Подерте лахміття. Заплакані очі.
Коліна розбиті. У грудях тріпоче.
Тікаю від себе – себе скрізь шукаю.
В смердюче болото, у бруд загрузаю.
Одному в дорозі дуже важко іти.
Душа у тривозі, а навколо пастки.
У прірву глибокую скочуся до дна,
життєві мусони далеченько жбурля.
Чи можливо зустріти друга такого:
Порадника мудрого, серцем простого,
В години печалі і радості миті,
По очах, без слів, міг усе зрозуміти?..
Мінлива брехлива осіння погода.
На жаль,дружба не завжди витримує прес.
У злетах високих стає вона горда.
У хворобі й невдачі зникає прогрес.
*********************************
Ну-у... Така експресія... Верлібр. Дійсно, якщо це написали Ви, тоді поклоняюся.
ВИ чудова!!!
Альона Ус відповів на коментар брама, 23.02.2018 - 21:04
Альона Ус відповів на коментар брама, 02.03.2018 - 16:24
І зовсім це не верлібр. В цьому вірші є ритм та рима. Перевірте свій термінологічний словник!Бо майже кожному, коментуючи, пишите одне й теж- верлібр, верлібр.
P.S. Відповідаю вам у вашій же хамській манері
Знайти справжнього друга- майже те,що знайти цвіт папороті... 
