Не схибити б! Не схибити б з дороги, Не впасти би у відчай до землі, І замість слів – порожні епілоги, І замість слів – запитання німі… Ой не розсипати б слова на хвилях вітру, Не плакати б , коли стискає біль, Не йти б на підлості гостренні вістря, Коли брехня лунає звідусіль. Не впасти би, коли вже луплять в спину, Коли гудуть гармати, сипле град, І вижити б в оцю важку годину, Коли не знаєш, хто по-правді брат. Не знищитись би, не згоріти в попіл, Не здатися, коли вже здали всі, Бо навіть поміж всіх отих циклопів, Є й ті, що бачать квіти у росі. Не сипати між свині ніжні перли, Бо й так їм те нічого вже не дасть. А що там далі? Сльози тільки й нерви, І свій до свого, масть іде на масть. Не плакати б ! Вже сліз отих доволі, Не схибити б, не впасти до землі… Не втратити б ту крихту сили волі, Котра ще є і в тобі, і в мені… © Оксана Граб"юк " Не схибити б..."
ID: 762811 Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші дата надходження: 28.11.2017 18:41:02 © дата внесення змiн: 28.11.2017 18:41:02 автор: Okssana
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie