Не схибити б…

Не  схибити  б!  Не  схибити  б  з  дороги,
Не  впасти  би  у  відчай  до  землі,
І  замість  слів  –  порожні  епілоги,
І  замість  слів  –  запитання  німі…
Ой  не  розсипати  б  слова  на  хвилях  вітру,
Не  плакати  б  ,  коли  стискає  біль,
Не  йти  б  на  підлості  гостренні  вістря,
Коли  брехня  лунає  звідусіль.
Не  впасти  би,  коли  вже  луплять  в  спину,
Коли  гудуть  гармати,  сипле  град,
І  вижити  б  в  оцю  важку  годину,
Коли  не  знаєш,  хто  по-правді  брат.
Не  знищитись  би,  не  згоріти  в  попіл,
Не  здатися,  коли  вже  здали  всі,
Бо  навіть  поміж  всіх  отих  циклопів,
Є  й  ті,  що  бачать  квіти  у  росі.
Не  сипати  між  свині  ніжні  перли,
Бо  й  так  їм  те  нічого  вже  не  дасть.
А  що  там  далі?  Сльози  тільки  й  нерви,
І  свій  до  свого,  масть  іде  на  масть.
Не  плакати  б  !  Вже  сліз  отих  доволі,
Не  схибити  б,  не  впасти  до  землі…
Не  втратити  б  ту  крихту  сили  волі,
Котра  ще  є  і  в  тобі,  і  в  мені…

©  Оксана  Граб"юк  "  Не  схибити  б..."

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762811
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 28.11.2017
автор: Okssana