Чи надто близько, чи надто далеко,
Чи надто ніжно, може надто щиро,
Заповнив надто всю тобою порожнечу,
Вчинив, мабуть, надто жахливо!
Говорю, коли «краще» шепотіти,
Сміюся, коли «краще» сумувати,
Не вмію з себе щось «нормальне» удавати,
Несила більше чужі ролі грати …
Канони, правила, жорстокі норми,
Заповнили собою все навколо,
Людина в стані емоцій коми,
Не має права вийти за відьомське коло …
Чому ми не стаємо самі собою,
Чому ми боїмося себе справжніх тіні,
Чому ми не назвемо чорне чорним,
Ми ж позабруднюємо все, що залишилось білим …
Ти любиш чорне,
Мабуть, це твій колір,
Підкреслюєш ним свою незалежність,
Я бачу, що ти також не сприймаєш,
Надмірну норму - обережність …
Твоя присутність іноді п’янить.
Твоя відсутність голосно говорить …
А твоє чорне - біле трішки спить …
Поки мелодію ранкову друг твій створить …
емоції від того, хто вийшов з коми ... дякую вам) ... всі інші, про кого умовно йдеться, навіть не мають такого бажання ... за винятком тої, що любить чорне)
Занадто багато емоцій як для коми
це, швидше, їх боротьба. Таке у мене сприняття 
