Кайданами до Тебе прикована:
Ні права голосу, ні власного життя..
В межах серця образа прихована,
Немає місця вже на інші почуття...
Від Твоїх вчинків знову віє холодом,
Слова фальшиві, псевдопідігріті,
Ілюзія реальністю спотворена
Чому мене не хочеш відпустити?
Розчарована, знесилена, втомлена...
Хто Ти такий, щоби вершити долі?
Я Твоїм егоїзмом знедолена...
З мене досить! Я хочу на волю!
Хочу щастям до краю наповнитись!
Бути КИМОСЬ, чиєюсь опорою,
Ти примусив летіти вниз,
А я хочу небесних просторів!
Ніж у спину,і просиш пробачення...
Згадав про мене,дитину,сім'ю?
Відучора це втратило значення,
Даю СВОБОДУ, поверни МОЮ...
Болюча тема... 
